З 1 січня 2022 року збільшився прожитковий мінімум для неповнолітніх дітей, а отже, збільшився й розмір аліментів, які прив'язані до нього у відсотках. Наразі мінімальна сума аліментів на дитину (50% від прожиткового мінімуму для відповідного віку) для дітей віком до 6 років становить 1050 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 1309 грн. Такий розмір аліментів сплачуватимуть батьки, які мають за рішенням суду низькі доходи.

Тож це лише мінімальний гарантований розмір аліментів. Рекомендований розмір виплат (1 прожитковий мінімум на дитину), який найчастіше призначається рішенням суду, тепер становить 2100 грн для дітей віком до 6 років та 2618 грн для дітей віком від 6 до 18 років.

Крім того, 26 січня Верховною Радою було ухвалено закон, який збільшує мінімальний розмір аліментів з 30% до 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку – у разі, коли аліменти мають сплачувати родичі. Так буває, якщо діти не мають батьків або батьки з поважних причин не можуть цього робити. Тепер родичі (бабусі, дідусі, брати, сестри, мачухи або вітчими), на яких покладено судом таке зобов'язання, платитимуть не менш ніж 1050 грн (для дітей віком до 6 років) та 1309 грн (для дітей 6–18 років).

Також до кінця 2022 року розмір аліментів планують збільшити ще двічі: 1 липня та 1 грудня.

Боржника за несплату аліментів чекає штраф. І якщо раніше пеню за несплату аліментів стягували досить рідко, то тепер це є поширеною практикою: якщо сукупний розмір заборгованості перевищує суму за один рік, виконавець накладає штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, за два роки – 30% та за три роки – 50%».

Окрім того накладається заборона виїзду за кордон, боржнику заморожують рахунки, забороняють керувати автомобілем, користуватися зброєю та брати участь у полюванні.

Якщо один із батьків не сплачує аліменти або робить це із затримкою, той батько-мати, з яким проживає дитина, має право вимагати з нього ще й пеню за кожен день прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, за кожен день такого прострочення нараховується пеня у розмірі 1% від загальної суми заборгованості. Однак вона не може зрости більш ніж на 100% від розміру боргу за аліментами.

Пеня нараховується з першого дня наступного місяця, якщо борг не було сплачено. Тобто, якщо аліменти за листопад не було сплачено, то з 1 грудня за ними може нараховуватися пеня. Сума неустойки розраховується окремо кожного місяця, потім підсумовується. Отже, якщо розмір аліментів, призначених судом, становить 2000 грн, то за кожен день прострочення з першого числа наступного місяця аліментник буде зобов'язаний доплачувати 20 грн на день, тобто за місяць розмір пені становитиме 600 грн.

Також слід розуміти – якщо сума заборгованості перевищує тримісячний розмір аліментів, на майно боржника виконавець може накласти арешт або сплатити борг шляхом його реалізації.

Та, якщо аліментник приховуватиме свій дохід або без відома виконавця змінюватиме місце проживання, він автоматично набуває статусу злісного неплатника. Тоді на нього чекає вже кримінальна відповідальність та обмеження волі до 3-х років.

Якщо аліментник, попри всі санкції, так само як раніше, не виконує своїх зобов'язань і його сумарний борг перевищує розмір аліментів за шість місяців, можна отримати допомогу від держави у розмірі гарантованого розміру аліментів на дитину відповідного віку. Як ми зазначали, на сьогодні це 1050 грн (для дітей віком до 6 років) та 1309 грн (для дітей 6–18 років).

Для цього до органу соціального захисту потрібно надати відповідний пакет документів та протягом 10 днів виплати буде призначено. Сплачуватися вони будуть впродовж пів року, та якщо аліментник не візьметься за розум, їх можна буде продовжити.

Сімейні спори – це одна з найпоширеніших категорій справ та одночасно одна з найважчих для вирішення через складнощі прямої комунікації. Емоції заважають сторонам домовитись, тому вони йдуть до суду, але такий процес може тривати роками, а результат залишається незадовільним у кращому випадку для однієї сторони.

Запровадження в національній правовій системі процедури медіації через ухвалення Закон України «Про медіацію» відкрило можливості для більш ефективного, мирного і менш вартісного шляху позасудового врегулювання спорів. Закон визначає медіацію як позасудову добровільну, конфіденційну, структуровану процедуру, під час якої сторони за допомогою медіатора намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

Переваги проведення медіації у сімейних спорах:

Забезпечення інтересів кожної сторони. Медіація спрямована на виявлення та задоволення інтересів обох сторін. Сімейна медіація у справах, де сторонами є подружжя, як правило, проводиться двома медіаторами різної статі для підтримання рівності та довіри. В свою чергу, до обов’язків суду не належить встановлення причини виникнення конфлікту, він керується лише нормами права не враховуючи інтересів сторін.

Економія часу. Тривалість процесу медіації залежить від того, наскільки сторони готові до діалогу. Термін проведення процедури медіації не встановлений, тому медіація може займати від декількох годин до декількох зустрічей. Якщо звернути увагу на строки вирішення спорів шляхом звернення до суду, то судові процеси можуть тривати роками та врешті-решт отримати рішення, яке не задовольнить жодного зі сторін.

Ефективне виконання прийнятого рішення. У процесі медіації сторони самостійно приймають рішення, яке влаштовує обох, а тому таке рішення буде виконуватися зі значно вищою ймовірністю, ніж прийняте рішення у судовому провадженні.

Конфіденційність. Будь-яка інформація, звіти, документи, надані медіатору як у процесі медіації, так і під час підготовки до неї, не можуть бути розголошені. До того ж без попереднього погодження зі стороною, яка повідомила таку інформацію, медіатор не має права розкривати її іншій стороні.

Орієнтація на потреби дитини. При процедурі медіації особисті потреби дитини більше враховуються, ніж це відбувається під час судового розгляду, оскільки суд розглядає справу на підставі позовних вимог, за які він не може вийти. Медіація допомагає встановити основу для спільного виховання дітей сторонами, а також захищає дітей від стресу та шкідливих наслідків через розлучення батьків.

Гнучкість. Сторони самостійно визначають час для процедури медіації. Стаття 49 ЦПК України визначає можливість сторін прийти до мирового врегулювання спору на будь-якій стадії судового процесу.

Збереження відносин. У процесі медіації сторони досягають рішення, яке є більш сприятливим для збереження в майбутньому нормальних відносин. Саме завдяки медіації сторони можуть покращити свої відносини.

Існують випадки, в яких навіть після проходження процедури медіації, вирішення всіх спірних питань і досягнення певних домовленостей, з огляду на вимоги чинного законодавства, сторонам все ж таки доведеться звертатися до суду (наприклад, для розірвання шлюбу у випадку наявності неповнолітніх дітей), але цей процес матиме суто формальний характер, оскільки сторони вже вирішили усі хвилюючі їх питання і закріпили укладенням угоди за результатами медіації.

Звертаємо увагу, що з 1 грудня в Україні змінився розмір виплат аліментів за рахунок збільшення прожиткового мінімуму.

Для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум відтепер становить 1921 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років — 2395 грн.

Відповідно, зростають і прив'язані до цього показника соціальні допомоги, виплати, зокрема, й аліменти на дітей.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів відтепер становитиме:

для малечі до 6 років — 960,5 грн;

для дітей віком від 6 до 18 років — 1197,5 грн

Ці показники слід враховувати, якщо із зарплати працівників потрібно утримувати аліменти не у твердій грошовій сумі, а в прив'язці до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку .

Стягувачам варто знати, що процес зміни грошових надходжень відбувається автоматично, без звернень до органів державної виконавчої служби.

Іпотека при розлученні: як поділити квартиру

Подружжя приймає рішення про розірвання шлюбу. Доволі легка ситуація складається у тому випадку, коли відсутнє спільне майно та діти. П’ять хвилин у РАЦСі і все, більше нічого не пов’язує. Складніше розірвати шлюб, коли пройдений великий життєвий шлях, нажите спільне майно, є діти. У такому випадку існує лише один спосіб вирішення особистих немайнових та майнових спорів – судовий. Добре коли за майно сплачені усі кошти і воно не перебуває під заставою та іпотекою, а якщо виникає зворотна ситуація? Як бути із квартирою, яка знаходиться в іпотеці? Вона набута спільними зусиллями та вважається спільним майном, то як її поділити?

Згода на іпотеку – письмово

Відповідно до положень основного закону, який регулює сімейні відносини – Сімейного кодексу України – дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Також, нормами Сімейного кодексу України регламентуються дії, що вчиняються одним із подружжя, а саме– якщо одним із подружжя укладаються договори, то вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Норми цих положень поширюються також на іпотечне майно, що придбане за кредитні кошти, в тому числі нерухомість, заставу земельної ділянки, об’єкти незавершеного будівництва, майнові права на нерухомість, що побудується в майбутньому тощо. Тобто, якщо один із подружжя укладає договори, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а також нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя у тому числі іпотечний договір, договір застави майнових прав в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Ділити – тільки через суд

Слід звернути увагу, що спільне майно може бути поділене як у судовому так і позасудовому порядку (укладання договорів у нотаріуса), однак нерухомість, яка придбана в кредит та перебуває в іпотеці – підлягає поділу між подружжям. При цьому зробити це буде можливо саме у судовому порядку, оскільки нотаріус в такій ситуації допомогти не зможе.

Також, варто зауважити, що при зверненні до суду з позовом про поділ іпотечного майна необхідно залучати третьою особою той банк, який є іпотекодержателем вашого майна. Оскільки при поділі квартири з’являються нові сторони зобов’язання, про яких банк повинен знати, а отже бути залученим третьою особою у судове провадження. Адже ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов’язків іпотекодержателя та, як наслідок, впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь банку рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості, а також на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.

Коротше кажучи, при ухваленні рішення суду про поділ іпотечного майна з’являється новий співвласник-іпотекодавець, у якого також з’являються права і обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Цей факт підтверджується положеннями Закону України «Про іпотеку», де зазначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідногонерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Отже, можна зробити висновок, що іпотечне майно можна поділити між подружжям під час шлюбу або після його розірвання.