Діюче земельне законодавство передбачає, що з 2023 року власникам або користувачам земельних ділянок треба буде починати сплачувати мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) за свій пай. Про це у блозі на АgroРolit.com розповів старший проєктний менеджер із земельної реформи Офісу реформ КМУ, доктор економічних наук Андрій Мартин.

За його словами, якщо земельна ділянка не перебуває в офіційній оренді, тоді сплачувати МПЗ доведеться її власнику. У кого ж є офіційний договір оренди — за того сплачувати має орендар.  

«Питання відтермінування сплати МПЗ, звичайно, є політичним. У парламенті наразі немає ініціатив щодо відтермінування МПЗ. Проте слід пам’ятати, що наразі в Україні близько 30% орендованих земель перебувають у «сірій» оренді — використовуються аграріями неофіційно, а розрахунок із власником паю відбувається готівкою чи у натуральній формі (наприклад, зерном). Це дозволяло таким «орендарям» економити на податках до місцевого бюджету. Із введенням МПЗ власнику паю, що офіційно не переданий в оренду, доведеться сплачувати в середньому 1,5 тис. грн у бюджет громади, тобто за середньостатистичний пай потрібно буде заплатити близько 6 тис. грн», — пояснив Андрій Мартин.

Він додав, що для орендодавців та орендарів, які чесно сплачують податки, нічого не зміниться — введення МПЗ не повинно призвести до збільшення їх податкових зобов’язань.

«Звичайно, в умовах війни новий податок однозначно викличе обурення у частини власників паїв, яким відтепер доведеться його сплачувати. Як бути? Повністю скасовувати МПЗ я б не радив, але якби я був політиком, то розглянув би доцільність перенесення МПЗ на рік», — зазначив експерт.

Він наголосив, що наразі за 2022 та 2023 рр. МПЗ не сплачуватиметься лише за земельні ділянки, що розташовані на окупованих територіях та територіях, де ведуться або велися бойові дії, а також за ділянки, що засмічені вибухонебезпечними предметами або на яких розміщені фортифікаційні споруди.

Земельний податок (за 2022 рік) у 2023 році мають сплачувати власники земельних ділянок (паїв) та постійні землекористувачі – фізичні та юридичні особи (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України, ст. 269.1 ПКУ). Проте, зважаючи на збройну агресію росії, тимчасово за певні земельні ділянки не нараховується та не сплачується плата за землю.

Об'єктами оподаткування земельним податком є:

• земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
• земельні частки (паї), які перебувають у власності.

  Податок на нерухоме майно на період дії воєнного стану (2023)

Розмір (ставка) земельного податку

Органи місцевого самоврядування самостійно встанoвлюють ставки плати за землю тa пільги щодо земельного податку, щo сплачується на відповідній території.

Відповідні рішення мають бути оприлюднені та, як правило, бути доступними онлайн — на сайтах відповідних органів або на сайті Державної податкової служби України. 

1. Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування — не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель — не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
2. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
3. Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються:

• за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, – у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області,
• для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області,
• для лісових земель – не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Пільги по сплаті земельного податку

Так, згідно ст. 281 ПКУ, від сплати земельного податку у 2023 році звільняються:

• інваліди першої і другої групи;
• фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
• пенсіонери (за віком);
• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

• для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;
• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;
• для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;
• для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;
• для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати й інші пільги.

Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) на землю – мінімум податків, який має сплатити агровиробник до бюджету з одного гектару землі. Воно являє собою різницю між загальною сумою сплачених визначених податків та 4% нормативно-грошової оцінки землі (з 2024 року – 5% НГО). За поточний рік розрахунок сплата МПЗ відбудеться у 2023 році після здачі усіх річних декларацій та вирахування відповідної різниці.

Мінімальне податкове зобов’язання сплачують власники паїв, або легальні (не тіньові) орендарі землі.

Від сплати  МПЗ звільнені власники/орендарі землі:

• земельних ділянок, що використовуються дачними та садівничими кооперативами;
• земель запасу
• невитребуваних земельних паїв
• паїв у Чорнобильській зоні
• земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів
• ділянки, деведуться (велися) бойові дії, тимчасово окуповані теориторії, забруднені вибухонебезпечними предметами, або там наявні фортифікаційні споруди.

У рахунок сплати МПЗ включаються такі сплачені податки, збори, платежі та витрати:

податок на прибуток або єдиний податокПДФО та ВЗ з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб)ПДФО та ВЗ з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок с/г призначенняПДФО і ВЗ з доходів від продажу власної сільгосппродукції (для фізичних осіб)рентна плата за спеціальне використання водиземельний податок за земельні ділянки, віднесені до с/г угідь20% витрат на сплату орендної плати за землі віднесені до с/г угідь, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності        ФОП і юрособи повинні будуть самостійно розраховувати МПЗ і вписувати його в податкову декларацію за рік разом із загальною сумою сплачених зборів та різницею між цими значеннями.Якщо різниця вийде позитивної, то платник податків буде зобов’язаний збільшити на неї розмір відрахувань до бюджету (виходячи з форми госпдіяльності, сума буде додаватися до податку на прибуток підприємств, на єдиний податок (ФОП-єдинники) або на ПДФО (ФОП-загальносистемники). Фізособам МПЗ буде розраховувати контролюючий орган. До 1 липня року, наступного за звітним, він повинен відправити податкове повідомлення-рішення (ППР) на податкову адресу фізичної особи. Якщо в зазначений термін цього зроблено не буде, то фізособа звільняється від розрахунку мінімального зобов’язання.

З початку 2022 року власники або землекористувачі зобов’язані один раз на рік сплачувати так зване мінімальне податкове зобов'язання за землю, розмір якого на 2022-2023 роки становить 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а надалі він буде збільшений до 5%.

Звільняються від оподаткування наступні землі:

1. Дачні та садівничі (городницькі) землі.
2. Землі запасу.
3. Невитребувані земельні частки (паї).
4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходилися в межах населених пунктів (так звані людські городи).
5. Земельні ділянки передані в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування (так звані паї).

При володінні земельною ділянкою та користуванні нею важливим аспектом є підтримання добросусідських відносин. І хоча здається, що ці відносини регулюються виключно морально-етичними нормами суспільства, законодавство не стоїть в стороні.

Чинним Земельним кодексом України передбачено ряд обов’язків для власника земельної ділянки, що направлені на недопущення конфліктних ситуацій з іншими власниками. Наприклад: власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (ч.1 ст.103 Земельного кодексу України).

Власники земельних ділянок не мають права користуватись землею у спосіб, що перешкоджає іншим власникам використовувати свої ділянки у межах їх прав.

Стаття 105 Земельного кодексу України дозволяє власникам земельних ділянок боротись з проникненням на їх територію рослин сусіда: «У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням».

Також, власники земельних ділянок можуть вимагати припинення екологічно небезпечної діяльності на сусідній земельній ділянці: «Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше» (ст.104 Земельного кодексу). Така діяльність може бути як правомірною, так і такою, що порушує чинне законодавство. Якщо сусіди не можуть самі вирішити питання  мирно, то вони можуть звертатись до суду.